КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ІНСПЕКЦІЯ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОН

 МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬК 

    

  

ДПтС УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого такі обов'язки:

1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;

5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

2. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин. 

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

1. У разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.

2. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд може покласти на засуджену обов'язки, передбачені у статті 76 цього Кодексу.

3. Контроль за поведінкою засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи.

4. Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком.

5. У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.

6. Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. 

Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

1. Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

2. Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

3. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

4. Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

5. Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

6. Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу. 

Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75 - 78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.

2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.

3. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 163. Органи, що здійснюють контроль за поведінкою

осіб, звільнених від відбування покарання

з випробуванням

1. Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування

покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється

кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання

засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами

військових частин.

2. Проведення індивідуально-профілактичної роботи із

засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням,

за місцем проживання покладається на органи внутрішніх справ. До

цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади,

органів місцевого самоврядування, а також об'єднання громадян,

релігійні та благодійні організації.

Стаття 164. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб,

звільнених від відбування покарання

з випробуванням

1. Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік

засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами

внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями

проводить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та

контролює додержання ними громадського порядку і виконання

обов'язків, покладених на них судом; вносить подання органу

внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не

з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;

організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких

невідоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для

оголошення розшуку таких засуджених.

2. У разі призову засудженого на строкову військову службу до

військового комісаріату надсилається копія вироку, а в необхідних

випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для

здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем

проходження служби.

3. Звільнені від відбування покарання з випробуванням

зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом;

повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; з'являтися за

викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття до

кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин до

засудженого може бути застосовано привід, який здійснюється

органом внутрішніх справ.

Поважними причинами неявки засудженого до

кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються:

несвоєчасне одержання запрошення, хвороба та інші обставини, що

фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом

і які документально підтверджені.

Стаття 165. Обчислення іспитового строку

1. Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку

суду.

2. Після закінчення іспитового строку засуджений, який

виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину,

за поданням кримінально-виконавчої інспекції звільняється судом

від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою

припиняється і засуджений знімається з обліку в

кримінально-виконавчій інспекції.

Стаття 166. Відповідальність осіб, звільнених від відбування

покарання з випробуванням

1. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування

покарання з випробуванням, від виконання обов'язків, які покладені

на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його

було притягнуто до адміністративної відповідальності,

кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у

виді письмового попередження про скасування звільнення від

відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування

призначеного покарання.

2. Якщо засуджений не виконує покладених на нього обов'язків

або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою

адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на

шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду

подання про скасування звільнення від відбування покарання з

випробуванням і направлення засудженого для відбування

призначеного покарання.

3. Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений

не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього

судом.

4. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення

засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було

притягнуто до адміністративної відповідальності.

5. Поважними причинами неявки засудженого до

кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються:

несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що

фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом

і які документально підтверджені.

6. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням,

розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування

покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх справ у

порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.